Спорт новости в Одессы
Війна внесла корективи у багато сімей. До адвокатки Лариси Гретченко часто звертаються українці, яких турбує питання: чи можливо позбавити батьківських прав того з батьків, який проживає на непідконтрольній Україні території та самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини? Експертка дала пояснення.
«Війна загострила проблему належного виконання батьківських обов'язків, включаючи аліментні зобов'язання, участь у вихованні та навчанні, безпосереднє спілкування з сином чи донькою, — говорить адвокатка. — Кожен сімейний спір характеризується індивідуальними обставинами, власними особливостями подружніх та дитячо-батьківських стосунків. З розлученням подружжя нерідко сімейні конфлікти не стихають, поглиблюються. Поширеними на практиці є випадки, коли батьки відсторонюються від участі у вихованні дитини, не виявляють жодної турботи, втрачають психоемоційний зв'язок з дітьми. Разом з тим мають місце випадки, коли тому з батьків, що проживає окремо від дитини, чиняться перешкоди, унеможливлюються прямі контактування та особисте спілкування з сином чи донькою. За нормами міжнародного права, українського законодавства та усталеної судової практики, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Проживання одного з батьків на непідконтрольній території України, дестабілізована соціально-економічна ситуація в таких регіонах, обмеженість впливу й контролю української влади на ситуацію та неможливість повноцінної підтримки жителів у складних обставинах дійсно можуть вплинути на спроможність належного виконання батьківських обов'язків. Важливо, щоб в таких обставинах батьками було збережено розуміння, убезпечено розрив зв'язків та всіляко вчинялися дії і намагання робити спроби спілкуватися з дитиною, в тому числі з використанням сучасних засобів телекомунікацій».
За словами адвокатки, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
«Аналіз практики Верховного суду вказує на застосування підходу при вирішенні цієї категорії спорів, виходячи з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не створюють умов для отримання нею освіти. Ці фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Так як позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках… відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей). Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача й передачу органам опіки та піклування, але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Зазвичай судом на перше місце ставляться «якнайкраще урахування інтересів дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу. При розгляді спору, відповідно до встановлених обставин справи, за відсутності доказів винної поведінки одного з батьків та свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками, ймовірним наслідком буде відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав".
Раніше юрист пояснив, що таке тимчасова допомога на дітей та хто має право її отримувати.
SEO продвижение в Одессе
